Тема. Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання.
Генріх ГЕЙНЕ 1797-1856
Сторінки життя і творчості
Поет Генріх Гейне народився 13 грудня 1797р. в м. Дюссельдорфі (Німеччина).
Його сім’я завжди відчувала матеріальну скруту. Тому юнака відправили в м.
Гамбург, де він навчався комерційної справи у свого багатого дядька Соломона
Гейне. Генріх відповідав за ділове листування, а у вільний час писав вірші.
Першим поштовхом до їх написання стало його нещасливе кохання до кузини Амалії
(старшої дочки дядька Соломона).Вона була дуже привабливою дівчиною, але
зростала в атмосфері, де найбільше цінували гроші, кар’єру й спадок. Амалія
мріяла про шлюб із багатим чоловіком, який зміг би забезпечити їй заможне
життя. Тому щирі почуття юнака не знайшли відповіді. Дівчина згодом вийшла
заміж за багатого аристократа, а Г. Гейне залишив комерцію й став відомим поетом,
талант якого розквітнув під впливом кохання.
«Коли настав чудовий май...»
(1822-1823)
Коментарі. Кохання й душевні страждання — основна тема ранньої лірики Г.
Гейне, зокрема його збірки «Книга пісень» (1817-1827), до якої ввійшли поезії з
творчого доробку раннього періоду, у тому числі вірш «Коли настав чудовий май»,
перекладений Лесею Українкою в 1890 р. Переживання ліричного героя виходять
далеко за межі біографії митця. У вірші йдеться про високе почуття кохання, що
дає життя людському серцю.
Амалія Гейне
* * *
Im wunderschönen Monat Mai,
Als alle Knospen sprangen,
Da ist in meinem Herzen
Die Liebe aufgegangen.
Im wunderschön Monat Mai,
Als alle Vögel sangen,
Da hab’ ich ihr gestanden
Mein Sehnen und Verlangen.
Ван Гог. Кущ бузку. 1890 р.
* * *
Коли настав чудовий май,
Садочків розвивання,
Тоді у серденьку моїм
Прокинулось кохання.
Коли настав чудовий май
І пташок щебетання,
Тоді я милій розказав
Мою журбу й кохання.
(Переклад Лесі Українки)
Робота з текстомОсмислюємо прочитане. 1. Визначте повтори у вірші. Розкрийте їх значення у творі. 2. Охарактеризуйте образ ліричного героя. 3. Які ознакифольклору виявилися у вірші?
Порівнюємо. 1. Зіставте оригінал і переклад твору. Чи вдалося перекладачці відтворити зміст оригіналу? Доведіть свою думку прикладами з тексту. 2. Знайдіть в оригіналі відповідник до метафори Лесі Українки садочків розвивання. Наскільки точним, на ваш погляд, є цей переклад?
Творче завдання. Опишіть (усно) картину, яка постала у вашій уяві під час читання вірша.
Книжка і комп’ютер. За допомогою Інтернету знайдіть і прочитайте інші вірші Г. Гейне про кохання.
• Який із них вам найбільше сподобався? Чому?
Поезії Гейне, Пушкіна, Бернса
Гейне «Коли настав чудовий май»
Коли настав чудовий май,
Садочків розвивання,
Тоді у серденьку моїм
Прокинулось кохання.
Коли настав чудовий май,
І пташок щебетання,
Тоді я милій розказав
Мою журбу й кохання.
Коли настав чудовий май,
Садочків розвивання,
Тоді у серденьку моїм
Прокинулось кохання.
Коли настав чудовий май,
І пташок щебетання,
Тоді я милій розказав
Мою журбу й кохання.
Перекладач: Леся Українка, 1890
О.Пушкін «19 жовтня»
Роняє
ліс багряний свій убір,
Сріблить
мороз поля зів’ялі й голі,
Прогляне
день, неначе мимоволі,
І
падає за край окружних гір. (...)
Печалюсь
я: до друга дальній світ,
З
яким запив би довгу я розлуку,
Якому
б міг сердечно стиснуть руку
І
побажать веселих безліч літ.
Я
п’ю один; дарма моя уява
Товаришів
скликати поспіша;
Не
чую я знайомої появи
І
милого не жде моя душа. (...)
Він
не прийшов, кудрявий наш співець,
Гітари
вже не чути голосної,
Під
міртами Італії ясної
Заснув
навік, і дружній чийсь різець
Не
вирізьбив на російській могилі
Там
мовою вітчизни кілька слів,
Аби
знайшов слова привіту милі
Син
півночі, що в край чужий забрів.
Чи
ти сидиш в кругу товаришів,
Чужих
небес коханець нетерплячий?
Чи
знов ідеш на тропік ти гарячий
І
вічний лід опівнічних морів?
Щаслива
путь!.. З ліцейського порога
На
корабель ти став без вороття,
І
з того дня в морях твоя дорога,
О,
хвиль та бур улюблене дитя!
І
ти зберіг у долі мандрівній
Прекрасних
літ всі звичаї недавні:
Ліцейський
шум, забави наші славні
Між
хвиль морських жили в душі твоїй;
Ти
простягав нам із-за моря руку,
Ти
нас одних у спогадах носив
І
повторяв: «На довгу ще розлуку
Незбагнений
нас фатум осудив!»
Міцний
навік, о друзі, наш союз!
Він,
як душа, одвічний, неподільний;
Незрушний
він, прекрасний і свавільний,
У
затишку родився дружніх муз,
І
нас куди б не кидала година,
І
щастя теж куди б не привело,
Незмінні
ми: весь світ для нас чужина,
Вітчизна
нам — лиш Царськеє Село!
Із
краю в край грозою гнаний я,
Серед
тенет недолі грозової,
Схвильований
я дружбою новою,
І
голова схиляється моя.
З
благаннями печальними бентежно,
З
надією юнацьких світлих літ,
Віддавсь
другим я друзям безбережно,
Та
був гіркий небратній їх привіт.
І
нині тут, в забутій глушині,
В
оселі хуг страшних і снігопаду,
Я
радісну й солодку мав відраду:
Я
трьох із вас, о друзі, в тишині
Тут
обійняв. Поета дім опальний,
О,
Пущин мій, ти перший навістив;
Ти
звеселив вигнання день печальний,
В Ліцею день його перетворив.
Ти,
Горчаков, щасливець з перших днів,
Хвала тобі — холодний
блиск фортуни
Не
заглушив душі твоєї струни:
Все
той же ти для нас, товаришів.
Нам
різну путь судьба судила строга,
Ступивши
в світ — ми швидко розійшлись,
Та
ось звела нас польова дорога,
Зустрілись
ми й по-братськи обнялись.
Коли
спіткав мене фортуни гнів.
Для
всіх чужий, бездомний, сиротою
Під
бурею поник я головою
І
ждав тебе, віщун пермеських дів1.
І
ти прийшов, син лінощів натхненний,
О,
Дельвіг мій, твій голос пробудив
Сердечний жар, що довго тлів священний,
І
радо я судьбу благословив.
Пісенний
дух з дитинства в нас горів,
І
дивний пал натхнення ми пізнали;
Ще
з юних літ дві музи нас вітали,
Солодкий
дар їх нас ласкаво грів:
Та
вже любив я оплески і славу,
Ти
ж для душі
і муз лише співав;
Свій
дар життя я тратив без угаву,
Ти
ж геній свій у тиші звеличав.
Служіння
муз не терпить суєти,
І
мусить буть прекрасне величавим:
Та
юнь зове нас усміхом лукавим,
І
велич мрій нас кличе у світи.
Отямимось
— і скорбними очами
Ми
дивимось в минуле без надій.
Скажи,
Вільгельм, було ж таке і з нами,
По
музі брат і друг коханий мій?
Пора,
пора! Душевних наших
мук
Не вартий світ; розвіємо оману!
Сховай
життя у самоту туманну!
Я,
друже, жду твоїх стискання рук.
Прийди,
огнем розмов своїх одразу
Ти
наладнай сердечні струни знов;
Згадаємо
бурхливі дні Кавказу,
І
Шиллера, і славу, і любов.
Пора
й мені... Гуляйте в добрий час!
Відрадне
я вже чую зустрічання;
В
поетове повірте віщування:
Промчиться
рік, і знову я між вас.
І
прийде строк надій моїх завітних,
Промчиться
рік, я буду знову ваш!
О,
скільки сліз і вигуків привітних,
І
піднятих угору скільки чаш!
Ми
першу з них у день знаменний цей
Наллєм
повніш в честь нашого союза!
Благослови,
моя весільна муза,
Благослови:
нехай живе Ліцей!
За
вчителів, що честь і юність нашу
Леліяли,
за мертвих і живих,
Здіймім
до уст манливу повну чашу,
Забувши
зло, за благо вип’єм їх. (...)
Гуляймо-бо,
поки ще дальня путь!
Але
наш круг із кожним днем рідіє;
Хто
в гробі спить, хто дальній сиротіє;
Судьба зорить, ми в’янем; дні пливуть;
Старіємо,
і тихше серце б’ється,
І
нить життя кінчаємо снувать.
Кому
ж із нас під старість доведеться
Самому
день Ліцею святкувать?
Нещасний друг! у нових поколіннях
Набридлий
гість і зайвий, і чужий,
Згадає
нас в дні зустрічів незмінних,
Закривши
зір схвильовано-сумний,
Хай
стріне він, і радий, і печальний,
За
чашею цей день після негод,
Як
нині я, вигнанець ваш опальний,
Його
провів без горя і турбот.
Переклад Степана Крижанівського
Бернс «Любов»
Моя
кохана — пишна
рожа,
Краса
весняних днів;
Моя
кохана — мелодійний,
Приємно-зграйний
спів.
Яка
краса твоя безмежна,
Така
й любов моя;
Тебе
любитиму я, поки
Всі
висохнуть моря.
І
висохнуть моря, кохана,
И розтопиться граніт;
Тебе
любитиму я, поки
Не
западеться світ.
Прощай,
прощай, моя кохана,
Я
йду, я йду звідсіль!
Та
знову я прийду, кохана,
И за десять тисяч миль!
(Переклад Василя Мисика)
*
* *
Моя
любов — рожевий квіт
В весінньому саду,
Моя
любов — веселий спів,
Що
з ним я в світ іду.
О,
як тебе кохаю я,
Єдиная
моя!
Тому
коханню не зміліть,
Хоч
висхнуть всі моря.
Нехай
посхнуть усі моря,
Потануть
брили скал,
А
ти навік любов моя, —
Аж
згасне сонця пал.
Прощай,
прощай, мій рідний край,
Прощай,
моя любов,
Та
де б не був я, мила, знай —
Прийду
до тебе знов!
(Переклад Миколи Лукаша)
Контрольна робота з теми
«Дружба і кохання». Літературний диктант.
І варіант.
1. 19
жовтня 1811 року в житті О.Пушкіна та його друзів – це ...
2. Скільки років
пробув О.Пушкін у південному засланні в Україні?...
3. Який вчинок
об’єднує ліцейських друзів О.Пушкіна: Пущина, Горчакова, Дельвига, про яких він
згадує в поезії „19 жовтня 1825 року”? Це - ...
4. Процитуйте рядочки із поезії „19 жовтня 1825 року”, в
яких закладено ідею цього поетичного твору . … 5
. Як перекладається псевдонім єврейського письменника Шолома
Рабиновича? …
6. Визначте тему
повісті Шолома-Алейхема „Пісня над піснями” …
7. Оленсандр Грін писав: «До кінця днів я хотів би
мандрувати …»
8. В повісті
«Пурпурові вітрила» Каперна – це символ …
9. Головна ідея
феєрії Олександра Гріна «Пурпурові вітрила» - …
10. Першоосновою життя Гейне вважав - … 11.
11.У вірші «Моя любов» Роберт Бернс утверджує, що його любов
…
12. Вірш «Чекай мене»
Констянтина Симонова присвячений …
ІІ варіант
1. У скількох
населенних пунктах України побував О.Пушкін під час південного заслання?
2. Скільки ліцейських
років ... знадобилось, щоб ліцеїсти здобули знання, подружилися та сформували
свій світогляд?
3. Закінчить цитату із поезії О.Пушкіна „19 жовтня 1825
року”: Благослови, ликующая муза, Благослови:………………… …
4. Шолом -Алейхем є представником ... літератури, хоча
народився він і частину свого життя прожив в ... .
5. Особливістю сюжету
повісті Шолома-Алейхема „Пісня над пісня
ми” є те, що …
6. Визначте ідею
повісті Шолома-Алейхема „Пісня над піснями” … 7. Основна тема повісті-казки
«Пурпурові вітрила» - …
8. Побачивши картину, на якій був зображений розп`ятий Ісус,
Артур Грей …
9. Пурпурові вітрила
у повісті-феєрії – це символ…
10. У вірші «Коли
настав чудовий май…» своє кохання Генріх Гейне зображує через образи…
11. Вірш Роберта
Бернса «Моя любов» нагадує …
12. Головна думка
вірша К. Симонова «Чекай мене» - …
Комментариев нет:
Отправить комментарий